Тема пекла не перестає бути актуальною навіть і сьогодні – у бурхливий час розвитку науки і техніки. Критика християнського вчення про пекло майже завжди та ж сама, лише з новими акцентами і доволі категоричними судженнями, що приводить вірних до розгубленості, а, отже, вимагає адекватної відповіді від Церкви.

Головні закиди щодо пекла сьогодні можна звести до таких вагомих тверджень:

• Пекло – це велика несправедливість, що суперечить усім принципам сучасного права, в тому числі принципам багатьох конституцій західноєвропейських держав. Замість того, щоб перевиховати винного, що було б справедливо, пекло безповоротно засуджує його до вічної кари. Навіть Бог не виглядає у найкращому світлі. Він нагадує такого собі батька, що замикає своїх нечемних дітей у хліві і викидає геть ключ, - назавжди! Пекло проголошує цілковиту неспроможність Божої педагогіки!

• Католицьке пекло – непомірна кара щодо вчинених провин, тому що можна потрапити у пекло через дріб’язкові гріхи, а зокрема через невчинений гріх, як наприклад, первородний.

• Критики зазначають, що думка «пекло є, але воно порожнє» - це теза, якою хочуть вирішити дану проблему так, аби «вовки були ситі і вівці цілі». Стверджувати існування пекла - значить триматися Бога і його догм. Вважати пекло порожнім -означає врятувати справедливість і милосердя Боже.

• Більшість католиків сьогодні не вірить у пекло.

Що сказати у відповідь на ці тези, однакові у своїй суті, що репрезентують думку багатьох католиків сьогодні? Скидається на те, що у їх основі лежить помилкове поняття про пекло: уявлення базується насамперед на  народних традиціях, аніж на Божому об’явленні, уміщеному у Святому Письмі та в догматичному навчанні Церкви.