У щоденному житті найчастіше зустрічаємося з однією відвічною правдою Божою, про яку каже Еклезіаст вже в Старому Завіті (12, 7): „Порох вернеться до землі, що з неї взятий був, дух же вернеться до Бога, що його дав." Та й Апостол Павло мовить: „Призначено людині раз умерти, а потім Суд".

Ми знаємо, що могутній Божий голос, що все привів до Життя, кожної днини кличе до себе на суд багато тисяч людей, без огляду на те, хто вони та яке становище займають. Тіло вмираючої людини ще теплим лежить на ліжку, на землі чи на полі бою, а душа, яка щойно відірвалась від тіла, вже стоїть перед Богом-Суддею, де вирішується її вічність: щаслива або нещаслива.