Митрополит завжди перебував у спілкуванні з небом − найперше своєю вірою, відтак молитвами та діями, зумовленими глибоким розумінням відповідальності свого стану, який був приготований йому, напевно, ще до народження. І небо не залишалося мовчазним; це був таки діалог − із відповідями через почуття, думки, ідеї, знаки, явні чи приховані відгуки на молитовні прохання подіями, особами чи дарами, а навіть через особливі ласки, дані Митрополитові чи вірним.